Кружечок сонця вимив небо,
Скупав хмарини в білій піні.
Помалу вистигла кулеба
З рум’янку, полину та сіна.
От літо й попустило пасок,
Розвіяло останки-думи,
Наївно-щирі і без масок,
Без тіні смутку й ноток глуму.
Градин не носить дощ в баулі,
Тож прямо йде, бува, закосить.
Поміж краплинами пройду я
В саду по білій кашці боса.
А завтра… хто з нас зна, що буде…
Вітрисько, може, буйний підпис
Поставить простору на грудях
Чи інший виконає припис.
Відомо точно: тепле літо
Блукатиме моїм обличчям
І сонце зранку буде мліти,
Бо, знає, завше людям личить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2021
автор: Valentyna_S