***
Я був у центрі
Всесвіту,
Що зветься
Нірвана --
Я каявся в
Пеклі,
Що розпеченем
Сонцем живе..,
Зі Смертю бухали
На Чумацькому шляху
До рана,
Коли Всесвіт крутився
Годинником
На ключику зведення,
Як пружиниться
Зле..,
А там в Задзеркаллі --
Від Стіксу смердючого,
Під дубом Життя,
В самотині дня --
Пегаса пас я тихо,
Заблудшого,
Бо спав Харон мовчки,
Заливши наливку,
У себе -- до дна
І... мислив я думку,
Що ніс до Всевишнього,
Чи бути людиною --
Не тяжко в гріхах,
Щоби зростити в собі,
Новим Віком --
Імаго душею..,
Картину
Нового призначення,
Як вибрав сюжет цей
Лиш сам --
В дивних снах...
То так і послав ВІН мене
До цілі --
Тихенько,
Народженням
Зростати в людськім,
Щоби зрозумів я
Зрілі --
На устах прощення,
Яблук смак із
Райських його садів...
Так от пишу --
Дивлячись в ті очі,
Як вирок собі,
Щоби пам'ятав завжди,
Солдатом космічним --
У злі,
Як Ангелом коругви
Воскрес я,
Доказуючи всім --
Я зможу усе перейти,
Щоби Імаго
Свого серця
Зростити
І знову себе --
Всесвітом новим,
Людини --
Знайти...
--------------------------------------------
16.08.2021; Paris (A / a)
=======================
(!!!)
"Клінічна смерть частково дає відкриття дійсності в цій ілюзії
сприйняття людської Душі та життя в цілому, як тільки школи
випробування кожного з нас..."
--------------------------------
(Автор -- "Роздуми про суть життя та систему влади")
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2021
автор: Катинський Орест