недолюблюю серпень й обожнюю дико -
трохи сірого в фарби і медвяного в сни
зорепадного в небо, безмовного крику
в стиглий зародок тління до нової весни
я його спрагло п‘ю й не тамую жадоби
а він тане, як смалець, чи як віск на свічі
жне серпом молодик, не рахуючи, доби
тне хвилини від ночей - хлібочолий мовчить
він завершує рік кругообігу соку
перекачує кров зі землі у плоди
переносить багатства до осені стоків
акциденцію літа в непостійність води
я стою перед серпнем з забутим пін-кодом
повертаюсь до змісту, набираю ключі
і несу свої роки до виходу/входу
вкотре знову народжуюсь… жнивень мовчить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2021
автор: Ulcus