Пропито все, всі бабині ікони
на стінах дранка* ребрами похмілля
і не питайте, чи ударять дзвони,
чи буде край страшному божевіллю.
Ридає мати пенсію забрали,
дорога йде від «лавки»* до дивану,
а в хаті вже «засіли» аксакали:
«По п’ятдесят*…» – і почалась «нірвана».
Хмільний угар у чаді цигарковім
ця хата зветься у селі – «Аптека».
І тільки мати молиться Христові:
«Пробач дітей, бо бачать недалеко.
Прости їм, Боже, ще прозріють може,
пізнають щастя, не підуть по миру…».
І лине в піднебесся слово кожне,
але для неї точиться сокира.
Проснуться діти з перепою чорні.
Кров пролилася – соціальна карма.
Час зупинитись настає – сьогодні.
З десяткою в руках убита мама.
10.03.21р.
* Дранка – дощечки якими оббивають стіни;
Лавка – магазин у селі;
По п’ятдесят – заклик випити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922409
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2021
автор: Микола Соболь