Вона вдягала плаття, наче гонір,
на вимите ранкове пружне тіло;
перлиною носити також вміла
краплину поту, що текла за комір.
Слова і погляди додолу, але понад,
мов кидала ренети у криницю.
Це марнотратство впевнене і нице
отруювало зустріч, крало спогад.
Тебе до всього підготує вечір.
"Вже доста яблук на сьогодні, Єво!"
Погасне світло різко і миттєво,
як твій запа́л на дні у порожнечі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922400
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2021
автор: Сніг_на_голову