Туманом дихає Десна
В легкій ранковій прохолоді.
Ще снами повниться вона,
Дрімоту розігнати – годі.
Рясний серпневий зорепад
Їй цілу ніч трусився в жмені.
Пірнаю стрімко наздогад,
Вбираю струм життя у вени.
Десна, приймаючи мене,
Шепоче тихо щось на вушко,
А пруд* голубляче несе,
Потоком пестить відчайдушно.
У ледь серпа́нковій імлі
Сріблясті верби довгокосі
Завмерли на краю землі,
Додолу струшуючи роси.
*Пруд – швидка течія води, ріки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2021
автор: Оксана Дністран