Безмовність. Тиша. Пауза. Світло.
Жовтогарячий, осінній холод,
Все ще безучасті небо сіре,
З домішком вічності й голубого.
Все ще з далекого часу створення,
В звуках природи бракує звуку,
Що ставши луною свого повторення,
Доповнить з тобою мою розлуку.
Звуки сигналів, птахів, семафорів,
Криків, кроків, грози... можливо
Жовтогарячі осінні повтори,
Шепочуть листям в холодній зливі.
Обняті шаллю, мов вітром плечі,
Твої, зникають в імлі молочній,
А з ними і кроки, птахи надвечір.
А згодом приходить безмовність ночі.
І звуки осені, світло осені.
17.11.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.08.2021
автор: Володимир Каразуб