Сірі, холодні пасма світання, тіней,
Приблизного часу, речей, сновидінь, – зачовганих, там
Де все, ще гойдається човен за сірими стінами
І море підземного світла в кімнату тече.
Підхоплює тишу, закуті в розмитість весла,
Хвилинної стрілки, годину вихлюплють мов,
Ударивши часом в причасність до сірого плеса,
Ти більше не любиш і більше не кличеш любов.
04.12.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921852
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2021
автор: Володимир Каразуб