Ти, вибачай нам, люба наша шиє,
Що звично ми без ліку б'єм поклони.
Хотіли не схилятись, та не вмієм -
Пере́д Його Величністю Смартфоном!
⠀
Ще донедавна, ніби пава величава,
Ти голову тримала прямо й гордовито .
Твій погляд сяяв, наче посмішка-оправа,
Заобрій спокушав до дій несамовито.
⠀
Сьогодні ж обвисаєш ти стеблом сутулим,
Бо ми давно с тобою досить не люб'язні,
Не блимаючи дивимось і пальцем гуглим
Онлайн-страховиська в безодні віртуальній!
⠀
Очиська-соняхи натовчені лушпою,
Покірно сунуться за сонечком-екраном
Без телефону вже нема рукам споко́ю,
Він став іконою, наркотиком, шаманом!
⠀
Крива, зака́зна стежка густо заростає. -
Хлопчат вона не виведе за гаражі.
Життя зникає там, немає де вай-фаю, -
Не йдуть туди, де заслабий чотири джі!
⠀⠀
Кого ж винити в цім? Хіба що знову змія,
Що дав нам "Яблуко" без різних експертиз,
Чи - просто вибачай нам, наша люба шиє,
Що дивимось частіше не вперед, а вниз!
⠀
Оригінал
Прости нас, дорогая наша шея:
Привыкли мы к бесчисленным поклонам.
Пытались не склоняться – не сумели –
Перед Его Величеством Смартфоном
Еще недавно павой величавой
Держала голову ты прямо, горделиво,
И взор, сияющий улыбкою-оправой,
Манила горизонта перспектива
Сегодня же висишь сутулым стеблем,
Ведь мы давно с тобою не любезны.
А не мигая смотрим, пальцем треплем
Онлайн-чудовищ виртуальной бездны
Глаза-подсолнухи набиты шелухою,
Покорно движутся за солнышком-экраном.
Без телефона нет рукам покоя:
Он стал иконою, наркотиком, шаманом
Не выведет запретная кривая
Мальчишек со двора за гаражи.
Нет жизни нынче там, где нет вай-фая.
Зачем туда где слаб 4G?
Кого винить? Неужто снова зме́я,
Что дал нам "яблоко" без всяких экспертиз.
Прости нас, дорогая наша шея,
Что смотрим не вперёд, а чаще вниз
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921784
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2021
автор: Юрій Шибинський