Ще літо в рОзпалі, так сонце пригріває.
Дівча з собачкою у дворику гуляє.
Розквітла конюшина, травичка зеленіє,
Чистенько навкруги й душа радіє.
Ми на землі, це правда, - небезгрішні.
Потреби в кожного свої. В собак - невтішні,
Як тільки вибігають прудко з хати,
Й нужду * свою нема чого тримати...
І цього разу було так : все несвідомо,
Не повертатися з "добром" назад додому?...
За мить дівча в пакетик все прибрало,
НаспІх до смітника попрямувало.
Цей вИпадок, відмітимо, - буденний,
Однак свідомість в нас росте щоденно.
Вірю : молоді, прийдешні покоління
Будуть свідомі, прцьовиті, із сумлінням.
---------------------------------------------------
Скептикам додам, бо добре знаю, -
Проблема є... Чи скажете : - Її немає?
Якщо село, приватний сектор - це не тема,
В містах великих - собаки вже проблема.
Не в тому справа, що не має де гуляти,
Тут за улюбленцем потрібно прибирати.
*. Нужда - тут потреба, необхідність в чомусь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2021
автор: Галина Лябук