На вулиці — ніч. Відчиняю вікно. Вмощуюсь на підлозі. Роблю глибокий вдих, заплющую очі та повільно видихаю.
Дивним чином увесь вуличний шум зникає. Звучить тиша. Бачу перед собою море.
Воно поволі забирає руїни думок, обривки фраз і розкидані всюди емоції.
Хвилі обступають з усіх сторін, чую їх приглушений шелест. Всюди стає пусто і спокійно.
Море теж розчиняється у цьому спокої.
Переповнююсь вдячністю. Дихаю нею.
Почуваюся в обіймах Всесвіту, ніби у зовсім іншому вимірі.
Вловлюю сигнал —
молюся.
Відчуваю всередині себе наповненість Енергією. Вона, ніби світло ліхтарика з сонячного сплетіння, випромінюється і переді мною з‘являється яскраво сяючий і такий теплий пульсуючий З г у с т о к.
Можливості Молитви направду безмежні!.. Її сила/енергія лікує, зцілює як фізично так і духовно, розганяє найгустішу темряву, втішає від розпачу, ніби щит, боронить від усього злого, здійснює бажане, наповнює своїм теплом і світлом — щастям…
Торкаю Й о г о долонями.
Бережи себе! Обіймаю Тебе міцно-міцно! Люблю!
Посилаю Й о г о до Тебе. В і н Твій!
Лови…
23:29 03.08.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2021
автор: Аліна Шевчук