[b]М[/b]ені ти наснилась тихесенько ранком,
[b]О[/b]біймами вилась, чарівним серпанком,
[b]Я[/b] сміло розплющила очі і згодом,
[b]Р[/b]оки розповіли і звідки я родом.
[b]І[/b] тепло так стало, як ніби на сонці,
[b]Д[/b]уша посміхнулась привабливо доньці,
[b]Н[/b]атхненний промінчик вкривав мої плечі,
[b]А[/b] я роздивлялась з бажанням всі речі.
[b]Ш[/b]уміла береза де гарна будова,
[b]К[/b]расою співала приваблива мова,
[b]О[/b]глянувши класи де мій був найперший,
[b]Л[/b]иш погляд спинився на хвильку завмерши.
[b]О[/b]сь тут вже на дошці рука все писала,
[b]Я[/b]к вчителька сміло мене викликала,
[b]Ж[/b]иття малювалось, моя люба доню,
[b]Т[/b]ендітно вбачала твої я долоні.
[b]А[/b] зрівнюю тихо, горну все до серця,
[b]К[/b]олись тут створились життєві озерця,
[b]С[/b]тою і дивуюсь, що стільки вже років,
[b]У[/b]спішно зробила в житті безліч кроків,
[b]М[/b]илуюсь навчанням, знання я згадаю,
[b]У[/b] вирій далекий літа проводжаю.
[b]В[/b]елика ідея зробити щось більше,
[b]А[/b] згодом і ще і вагоме, й цінніше,
[b]Л[/b]оскоче ця згадка до болю щемливо,
[b]А[/b] з нею тривожно але і щасливо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик