А він молився на її печаль,
немов вона свята, немов нетлінна.
Худенькі плечі, змучені коліна –
такий крихкий і бажаний Грааль.
Приносив в жертву спраглого себе:
"Лиш не торкайся дорогого, світе,
і викресли зі свого заповіту
ту світлу постать, що з імли веде!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2021
автор: Сніг_на_голову