ти вийшов за поріг безпам'ятного сну,
обтрушуєшся: це було востаннє.
хоч ти постійно консультуєшся з відомим
ворожбитом етично-аграрних наук,
тебе щоразу виганяють надто швидко,
й ти вимушено брешеш своїм глузливим спогадам,
що не дуже, мовляв, і хотілося.
коханню немає чим дихати в глибинах цих п'яних ночей.
коли ти бачиш під масками те, що під ними ховається.
ти панікуєш, і конвульсивно шукаєш якоїсь пари,
але ж для того ти сюди й занурився. хапаєш когось безтямно,
витягуєш, – ну, а тоді вже розбираєшся, що й до чого.
так шукаєш, немов артефактів сталкер в смертельній зоні.
ой не ходи туди, грицю! там – лиш отруйні пристрасті.
ти не знайдеш нічого цінного навіть ціною життя,
а якщо ти його, життя, не цінуєш, краще помри сьогодні.
казочки, що ти розповідаєш –
то перекази тих, що розповідали тобі.
ти отримуєш своє – ти так гадаєш,
та насправді воно вже назавтра стане,
як вчора, чужим. ти шукаєш своєї пари,
та краще б ти перше знайшов себе,
бо инакше так і ходитимеш з постійно розбитим серцем,
і кожне нове кохання виявлятиметься фальшивим.
ти й сам щось таке відчував невиразно,
але знов увіходиш в той самий натовп,
мов у ту саму річку, й співаєш своїх пісень.
їх не чують? візьми крутого потужного мегафона,
й кричи, що я зараз тобі розповів:
кохання – азартна гра, щось таке, як російська рулетка.
хто шукає кохання, не знає: виграє заклад, як завжди
danger zone, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=EeVFTeXs1o8
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921635
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2021
автор: mayadeva