світ полоче чужі імена
у своїх буркотливих водах
народи
переходять
щоденно ними чи перепливають
імена ті
що ближче до берега скраю
викидає назовні і
вони висихають і вигоряють
їх зберуть хлопчаки і можливо
кинуть у воду згодом
імена
що великими брилами
обростають легендами наче
густими мохами і водоростями
є нам грішним найбільше милими
хтось на них
чи під ними
собі облаштовує затишок дому
хтось їх з дна дістає уночі по одному
мостить ліжко
викладає підлогу
а комусь вони замість вікон
хтось лакує їх
чи покриває яскравою фарбою
і дарує букетами жінці
якій треба конче сподобатись
просто на імена також існує мода
певні текстури
фактури характери породи
от тому роздирають їх часто й
обшарпують
там де течія тихо-плинна імена
неодмінно замулює
тут ні розмір
ні форма
не мають ваги ні значення
лише зрідка на них наступає нога
безстрашного
бистрина ж
омиває і пестить і любить і сточує
стоншує
а тебе як і мене судитимуть за ними
вголос вимовленими
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2021
автор: Сніг_на_голову