смоляниста стомлена вода,
спалах одинокого латаття_
ніби тут довіку молода
скинула зотліле біле плаття_
>
крик ворони крізь гіркий туман_
стоголосий щебет в сонних хащах -
забобони янголів пропащих,
що кров зради смокчуть з чорних ран_
>
п’яні лайки змучених богів,
незворотність, напнута струною ,
затягнуло диму пеленою
очерет цнотливих берегів_
>
наперед відомі рими всі_
дикий мед вуста пече ще й досі_
погляд зляканий крадеться по росі
аби згинути в імлистому хаосі_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2021
автор: Ки Ба 1