Який трагічний колір неба
над ліхтарями жовтих вулиць,
В слідах почавленої сажі
із виноградної лози.
Втопивши синь ультрамарину
в свої голодні жовті скули,
Безмовний дух пливе над містом
холодним подихом зими.
Цей звір придуманий тобою,
щось більш химерніше за жахи,
Коли приходили в потьомках
фігури демонів із шаф.
Тепер самотність, сон, абстрактність,
вночі, являються із шафи.
І світло місяця, скажене,
стискає синьо-чорний шарф.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2021
автор: Володимир Каразуб