Медицина.
Ставлення до медицини і до медичного обслуговування, сформувалося під впливом того первісного оточення, в якому проходили дитячі роки життя, наповнені яскравими враженнями та пов'язані з першими кроками і першими складами виголошених слів.
Можу сміливо стверджувати, що медичне забезпечення селян існувало. У селі Степківка, яке було центром сільської ради, що обʼєднувала навколо себе п'ять сіл, була лікарня. І досить таки непогана, як і по оснащенню, так і за рівнем професіоналізму та відданості своїй справі і клятві Гіппократа - мед. Персоналу.
А в Зелених Кошарах був фельдшерсько - акушерський пункт, у складі двох акушерок і прибиральниці, якими керувала суворого виду фельдшерка.
Фельдшерка періодично відвідувала і моє рідне село Сметану, в якому було 70-т дворів, і жителі якого не демонстративно, але спокійно і явно зневажливо ставилися до досягнень радянської медицини та її щирого бажанням проникнути в їх побут. А тому діточок продовжували народжувати вдома, запрошуючи бабку повитуху. За старим звичаєм, пуповину закопували біля будинку, що як кажуть, "прив'язувало" новонародженого до своєї землі. Мене, чомусь таке не прив'язало. Мабуть тому, що давно вже немає того села, з чудовою гастрономічною назвою - Сметана. І наскільки я зрозумів потім (аналізуючи випадково почуте в дитинстві), навіть аборти жінкам робили ті ж бабки.
Свої болячки народ лікував сам, або вони проходили самі. Моя бабуся - мама мого батька, казала, що в лікарню бігають тільки міські люди, а нам селюкам, немає коли. Треба лікуватися самим, і тільки в самих крайніх і важких випадках, йти на поклін до офіційної медицини. Але критеріїв визначення такої крайності, на жаль, ніхто встановити не міг. Тому навіть летальні випадки, через несвоєчасне звернення за медичною допомогою траплялися, що лякало обивателів, але не всіх і ненадовго. Наприклад, мамин батько біль в животі лікував сам. Апендицит у нього лопнув, і коли він почав кричати криком від нестерпного болю, його все ж відвезли в лікарню, де він і помер в 53 роки.
Бабуся багато хвороб лікувала гасом. Наприклад, мастила горло, або розтирала хворі місця. Гасу було в надлишку, його завозили в філію місцевої крамниці-Сільпо. Компреси ставила горілчані, вірніше - самогоночині. Хочу зазначити, що на мій погляд, лікування таке було досить таки ефективним.
Але були і інші захворювання, не пов'язані із застудою і сезонними спалахами інфекцій ... Тоді то й потрібна була консультація авторитету і знавця, але знову - визнаного в народі лікаря. Таким був давній друг моїх діда і бабки по лінії батька, і звали його Калістрат, чи то просто - Калістра.
Калістрат мав освіту ветеринара, а по старому називалася його спеціальність просто і однозначно - "коновал". Свої початкові пізнання в області лікування людських недуг, Калістрат отримав під час надання допомоги стражденним на полях бойових битв Першої світової війни. За великі старання, вміння і знання, і напевно через брак спеціалістів з числа молодшого медичного персоналу, був переведений в шпиталь, де і служив довгий час в якості помічника польового хірурга. Віку Калістрат був похилого, тому в Вітчизняній війні участі, з цієї ж причини не приймав, при цьому, допомогу людям своїми знаннями і умінням надавав дієву.
Жив Калістрат в місті Котовську (до 1927 року – Бірзула, зараз Подольск) Одеської області. Там же проживало безліч родичів, як діда так і бабки. Не знаю чому, але зі всіх онуків в поїздку дід і бабка погоджувалися брати тільки мене.
Про майбутню поїздку односельчан сповіщали заздалегідь. Кожен з них, навіть не маючи недугу, все таки хотів почути хоч що-небудь про стан свого здоров'я. Бажаючі отримати такі консультації, ще далеко не комп'ютерну діагностику, приносили дідові і бабі записані на папірцях короткі описи симптомів своєї хвороби, або те, що визивало турботу у їхньому організмі. До опису, як правило, додавався вузлик. Грошей тоді селюкам не платили, тому в вузликах знаходився еквівалент плати в натуральному вигляді. Бабка, приймаючи підношення, ще й спілкувалася з кожним прохачем і з'ясовувала нюанси, та й записи останніх не завжди читались.
Назад же бабуся привозила рецепти від цих самих хвороб. В основному, склад ліків базувався на травах, меді і в рідкісних випадках, пропонувалося негайно звертатися до медустанови.
Ось тому, враховуючи, вищенаведе, на генетичному рівні і я засвоїв таке ставлення до офіційної медицини, та й уникаю і відтягаю момент звернення до неї. Зрештою, не забуваючи і про те, що дід мій по батьківській лінії дожив до 78 років, жодного разу до лікарів не звертався, і помер відразу, за роботою, напевно навіть не усвідомивши того, що сталося.
У зв'язку з виникненням демократії і появою гострої необхідності у правлячого класу - позбавитися зайвого "планктону" та зменшити навантаження на пенсійний фонд, вся інфраструктура сільської медицини майже повністю зруйнована. А в Зелених Кошарах навіть фельдшера зараз немає. Але найгірше те, що немає вже і ніколи не з'являться Калістри і йому подібні... А процвітати будуть тільки шарлатани, в тому числі і від медицини.
17.09.2012.©В. Небайдужий.
Село Зелені Кошари.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921471
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2021
автор: Небайдужий