Не притягайте більше комуністів
Бо з грудей світу
більш нове іде
З земних легень від них вже
бура кров іде!
Як вони є — то в кожнім місці
зіпсутість —
(бо ви не знаєте?)
бо викликають патогенність
в душі земельній,
й в душах всіх
і почорніння аж до генів!
всяк ближчає до Бога геній.
І битись вам
з цією хворою природою
і день-у-день
і ніч-у-ніч
і день — у ніч
говорю
бо ближчає
до Христа геній!
Вам гинути в змаганнях —
посеред буревіїв
Христовий розум переповнює
як ніби мій —
Не я Його!
я монастир гірський
я ж з Христа здібний
сам монастир
сам преподібний
понадихаю в модулі спасінь
Хто ж бігає?
по землях тінь:
«минуле» — і «майбутнє» —
тінь!!
часово-просторове —
сама тінь!!
Христос — є Сонце...
І хто то —
прості урки у хотінь?
Хреста не хочете? не схочете??
Хвости! нажерлися! — нічого
більш не знаючи
й муркочите?
я ж з Христа здібний:
понадихаю модулі людських спасінь!!
чи омертвлять вас види?
та й вийдете?
подригаєтесь
чи ви лежали б в жалах у хотінь?
а які види!
хто й що із того вийде?
19.07.2021,
станція Рихальська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович