Осінь. Який мрійливий а дивовижний час!
Жовте листя падає з дерев і вкриває землю від холодного вітру. Воно шуршить під ногами, літає навколо мене і навіває думки про життя, стосунки, почуття.
Тепле і ласкаве сонечко ховається за хмарками, але його проміння ще зігрівають теплом приємних спогадів про минуле літо.
Йду стежкою парка та дивуюся, як швидко змінилося місто за такий короткий час. Навіть люди змінилися. Вираз їх облич став якимсь більш сумним та похмурим.
Мій погляд приваблює маленький хлопчик. Його яскрава блакитна шапочка розбавлює похмурість жовтого листя та сірого міста. Хлопчик біжить до горобців, щоб кинути їм крихти хліба. Біжить по калюжах, обризкуючи людей. Але своїм добрим поглядом, своєю безтурботною дитячою посмішкою він примушує оточуючих людей посміхатися разом із ним, любити життя навіть в такі похмурі осінні дні. І світ посміхається, світ радіє. Разом з маленьким хлопчиком світ вбачає в сірій і похмурій природі веселі деталі. Літаюче навколо листя вже не здається таким брудним і надоїдливим. Світ бачить в маленькому жовтому листику велике й тепле сонце, що зігріває і примушує радіти. Навіть бризки холодної води з калюжі примушують посміхатися. Хочеться бігати разом з маленьким хлопчиком і також безтурботно стрибати по калюжах, бризкати сіре місто холодною водою, ніби обризкуючи його своєю радістю і гарним настроєм...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=92140
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.09.2008
автор: Кира Невская