Я бачила, як ти сидів в парку,
Лице, підперши стомлено рукою,
В думках перебираючи красу,
Яку пізнав так трепетно зі мною
І ніби світ тоді не існував
Та й ти лише у мріях і бажаннях,
Як ніби парк снагою напував
І слухав, як роман твої зізнання
Лиш шепотів тендітно зелен гай,
Доповнюючи трепетну розмову,
А ти згадав, як милий дивограй
Так вабив у незнану ще дорогу
І зрозумів тоді у першу мить,
Що щастя дивовижне було поряд
Та залишилась зваблива блакить
І та сторінка, що писала доля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921227
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик