Коли цвіте нікотиана!
І ніби світить із туману,
Мов зірка, що упала десь
Від тайної жаги в безсиллі.
Відтоді світ стає увесь
Покірним незбагненній силі.
Якщо удвох ви там самі
І поряд заясніли очі,
Вогнем палаючи вві тьмі,
Немов зірковий ві́ дсвіт ночі.
Нам голос милий зазвучить,
Як в тиші струмина́ дзюрчить
Спокус чарі́ вного фонтану,
Тікайте геть від вабних чар,
В душі розпалять бо пожар,
Коли цвіте нікотиана!
⠀
Коли цвіте нікотиана,
Все, все наповнює омана.
Вкрай небеспечна тиш нічна,
Якщо шторм роковий чекає,
Коли підступно хвиля зла
Глуху мовчанку зберігає.
Ось-ось нахлине звуків рій,
Думки стріпнуться, наче птиці,
І спалахнуть у млі нічній
Пригадувань ясні зірниці.
Немовби невідомий друг,
Розгорне сторінки навкруг
Давно забутого роману...
Якщо ж нам спокій дорогий,
То не чіпайте квіт нічний,
Коли цвіте нікотиана!
⠀
Оригінал.
⠀
Когда цветёт никотиана
И точно светит из тумана,
Как будто падшая звезда,
Вся бледная от тайной страсти,
Всё вкруг становится тогда
Покорно непонятной власти.
И если вы тогда вдвоём,
И возле вас сияют очи,
Горя таинственным огнём,
Как отраженье звёздной ночи,
И голос милый нам звучит,
Как будто в тишине журчит
Струя волшебного фонтана,
Бегите прочь от этих чар,
Они зажгут в душе пожар,
Когда цветёт никотиана.
⠀
Когда цветёт никотиана,
Всё,всё тогда полно обмана,
Опасна ночи тишина,
Как то затишье роковое,
Когда коварная волна
Хранит молчанье гробовое.
Вот-вот нахлынет звуков рой,
И встрепенётся мысль,как птица,
И вспыхнет в темноте порой
Воспоминания зарница,
Как будто неизвестный друг
Давно забытого романа,
О,если дорог нам покой,
Не прикасайтесь к ним рукой
Когда цветёт никотиана.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921211
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2021
автор: Юрій Шибинський