Святому Великому Серафиму
Саровському з любов’ю
присвячується
А я люблю тебе, Святий Великий!
Любов ти мав — свою
у часи дикі!
Але ж в мені все ті ж
лісові зойки...
бо сойки —
внутрішніше більш у ліс —
як знаємо — відтиснуті! —
з пляжів помойки...
У тебе, серце, серце — чисте-чисте...
тож і мене — внутрішніш сойок...
ти ж богослов!
(а всі ослово — пасово!)
ти ж говори! —
(якби ж то слухалися богословів,
не було б слова у софістів.
Данте) –
що є любов до тебе — особиста!..
хто особисто тебе, мене любить —
той все для тебе й зробить —
і той тебе не вгробить!
Як от тобі ще за життя робили —
Христу робили!!!
то ж й мені роблять
а вже за сойками — дикий малинник...
о Слове! о Серафиме! ви ж
не спускаєте там слину!
тут навіть Серафима — вже не поминають...
А Радонежський? — то десь в лісі —
і іже з ними...
чи все начальство — там і тут —
в духовній комі??
а далі за малинником — ведмідь...
я з ним так же й знайомивсь —
хотів посісти той малинник,
та він — і це було ж!! — гукнув
гукнув
гукнув
і близько так гукнув —
й побачив мою спину!
А я люблю тебе, Святий Великий,
і прямо дають в небо вихід.
Місцеві там на батьківщині —
вони й тугі від паленої
і від спалень —
на великість...
і тут і там всі дикі! — дикі!
Ради Христа
і ради слави Імені
із лісу вискочимо
ради серця з серцем іволги —
пора їм і змінитись!..
01.08.2021, з причастям,
свято прп Серафима Саровського
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921108
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович