***
Медовий спас
І літо волошкове,
Яким посивіли хліби --
Десь йде війна жорстока
В полі
І гинуть України
Знов сини
Та... недолуге
Дорвалось до влади,
Щоби прозріли всі,
Що мали у надії смак,
Що виродком у хаті
Не буде, перевертнем,
Свій чужинець --
Робить та сіять,
Чтокать й какать..,
Посіпак,..
Бо як іначе люди..?
Де вже далі...
Прозрійте всі
І зрозумілим похрестіть
Ту церкву КДБ-іську
Злу,
Якою Вам у душу
Закладають знову
Тьму,
Бо рабство, непомітно,
Як окови --
Десь терли і натерли
У привичках біль,
Що так вже в'ївся пеклом
Тим незваним,
Яким у світ забули
Волі ціль..,
Де внуки більше розуміють,
Як малеча,
Що воля -- то є найгарніше
Із життя,
Коли ніхто не присідає
У болото,
А сонця бачить світло,
Що є стяги серця --
У завтра,
Що сьогодні сієм,
Щоб колосилось мовою,
Як кров свята дає --
Оновлення у мислі,
Де медове --
Лиш наше в нашім
Домі процвітає,
Як повік святе...
------------------------------------------
01.08.2021; Paris (A / a)
=======================
(!!!)
"Стільки крові пролила меншість, яка дійсно є кістяк нації, щоби більшість зберегти, але існує гнила частинка творення, якою йде процес руйнування України і вона мусить бути негайно ізольована, знешкоджена, відрізана та викинута, бо тільки так буде врятовано весь життєводайний зміст народу України.
На місцях мусить бути контроль націоналістів, як патріотів -- за дотриманням правил мови та існування українського, бо все решта, що шкодить -- в землю, як сміття...
----------------
(Автор -- "Роздуми про суть життя та систему влади")
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2021
автор: Катинський Орест