Стоять в гаю зажурені дерева,
Їм буйний вітер листя обрива,
Зіткавши із років свої тенета
Де в силі заховалося життя
Стрункі берези та дуби розлогі,
Розкішні верби в хвилях почуттів,
Грунти занадто вже зовсім вологі
Ховають мрії в коренях світів
Ось статний клен задумавсь на хвилину,
Так ніжно повернувся до сосни,
Її оберігає, як дитину,
Росою, протираючи листки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2021
автор: Наталі Косенко - Пурик