Хоч важко жити нам сьогодні,
Ненависті у нас нема.
Зміни в природі є погодні,
Й ще тепле літо не мина.
Квітують гарні диво - квіти,
Хоч я живу давно одна.
Онуки дзвонять, друзі, діти,
Лякають вірус і війна...
Живу, як більшість, і я скромно,
Панують владці й багачі.
Навчилась я терпіти гідно,
Хоча бува й не сплю вночі.
Люблю і думати, і мріять,
Вірю у краще майбуття,
Квіти вирощувать і сіять,
Таке моє нині життя...
Я розумію, як й раніше,
Не кожна мрія досяжна.
І лиш тоді не буде гірше,
Як зникне вірус і війна.
І щоб у владі були люди,
Такі, що дбають за народ,,
А не хапають все для себе,
Ми б досягли нових висот
Прийшли незвані братовбивці,
Чи в них нема своїх турбот?
І злими стали кровопивці.
Чи душ не мають, чи чеснот?..
Сповиті путами неправди,
Брехливі, вражі бандюги,
П"янкі від хтивості і зради,
А є й від злості і нудьги.
Нам заважають й олігархи,
Їм нас ніяк не зрозуміть.
Вони вгодовані й пихаті,
Без них нам легше було б жить.
Хоч важко жити нам сьогодні,
Віра в майбутнє ще жива.
Осінь ось прийде не холодна,
Та будуть в нас нові жнива!
Хоч важко жити нам сьогодні,
Та ми у розпач не впадем,
Буваєм, звісно, і голодні,
Дасть Бог усе переживем...
Терпіти ми усі умієм,
І літо додає тепла...
Хоч влада нас не розуміє,
Вона зажерлива і зла...
Таке в нас нині сьогодення,
Важке, буденне і сумне,
Та ми не втратимо натхнення,
Вірим, що правда оживе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2021
автор: геометрія