* * *
Пресвятій Богородиці
з любов’ю
присвячується
Очі,
оказія така! переживається —
у корені — лиш язика...
мов: віднімуся...
чи відсохну тихо...
і витягнувсь ти
як — оса
сонце над землями гаса
сонце й над гривами гаса —
сонце
й над — космами
гаса!—
це все краса
чи вже початок лиха?
То що б вже не хотіло —а уродить!!
То липень! і перевіряється природа!
то й що — що сипляться пісок й порода...
то Бог усе й мацне
а Бог так гріє — й пісня злив!
у огороди!!
всяк випне груди! випне груди —
а уродить!!
Це Бог і вкоренив
до свого язика
а хтось-то думав жить
в окорочках
і спав й не знав — чого
почав він липам
і хлинула вже повнота — така
а міць! — що й в цього глипа — в будяка –
неперевершена!
краса яка!!
чи — то початок лиха?
Чи треба визнать — Бог:
і брат — це липень??
хто й не схотів! —
злизав накал
і — відійшов —
до своїх хмар
так як і Бог — сховав словесника...
20.07.2021,
станція Рихальська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921031
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович