куди не погляну, бачу його обличчя.
здається, вся пустеля носить його відбиток.
що нам робити тепер,
коли нам подаровано волю?
весь цей час ми тяжко працювали
заради солодкої мрії ворога. –
він осягнув своє, ми осягнули своє.
що нам робити з нашою волею?
і що відбулося насправді? я навіть не знаю,
чи полетів він до зірок, чи впав до пекла.
щось відгукнулося з космосу:
якесь невиразне світло
з пустки, мовчання і чорноти.
що ви там кажете? куди мені йти?
колись мені було потрібне повітря для життя.
а тепер? лиш лунає нерозбірливий гуркіт грому,
і що в тому гуркоті, не відомо нікому.
я звик дивитися вниз, на свою щоденну роботу.
тепер почуваюся так, мов загублена цінна річ.
та чи цінна? вже цілий тиждень
безнадійно вдивляюся в вічність, –
мої очі не можуть бачити
правди, яка вона є.
все життя тепер здається беззмістовним сном.
що там було? страждання та підневільна праця.
цікаво, чи досягнув він все таки
своєї щасливої зірки?
ми не знаємо навіть цього –
що ж нам тепер лишається?
ми ходили через двері, що ніколи не замикалися,
і жодного разу не думали, що треба знайти ключа.
ми йдемо додому. це місце нас не тримає;
пам'ять про нашого ворога – навіки в наших серцях.
нумо рушати, хлопці. до неба шлях – не близький,
хай він буде безпечним. он наша зірка. я бачу
light in the black, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=KikLLLeyVOk
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921003
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2021
автор: mayadeva