Підросли в гніздечку ластів'ята
І літати вчаться у батьків,
Кожне літо бачу коло хати
Упродовж усіх своїх років.
Ще вони далеко не літають
Бо невмілі, як всі малюки,
Швидко час мине, і пташенята
Скоро зашугають у хмарки.
Втомлене... Навчалося літати,
Серденько малесеньке тремтить,
Чорні оченята-намистинки,
На мотузці — ластів'я сидить.
Пташеня нікуди не втікає.
Диво дивне. Як так і чому?
Вказівним я пальчиком легенько
Спиноньку погладила йому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2021
автор: Зелений Гай