стій і дивись як згораю я
нічього, знаєш я люблю ці відчуття
стій і послухай крик мій з висоти
нічього, знаєш я люблю як брешеш ти
люблю як брешеш ти
я не знаю насправді що це
тільки можу відчуття описати певні
і зараз це ніби ніж в горлі у мене
не можу дихати, борюсь з останніх сил
і перетворює у пил
мене моя ненависть
помах крил любові підняв до неба
але при цьому я ковтаю біль
чим більше я люблю тим він сільніше
я майже потонув але в останню мить
вона рятує мене
ненавидить мене
а я люблю це, стоп!
куди ти? тебе лишаю
ні, ти нікуди не йдеш
цей біль без меж по колу
божевілля
коли все добре і прекрасно ми
як Супермен і Лейн на власному весіллі
але коли погано я не я
хто той чувак, питаю з криком
б'ється посуд,
я бачу мовчазний цей осуд
в її очах втрачаю силу знов
стій і дивись як згораю я
нічього, знаєш я люблю ці відчуття
стій і послухай крик мій з висоти
нічього, знаєш я люблю як брешеш ти
люблю як брешеш ти
чи ти любив так коли небудь очі
що з ними поруч дихати немає сил
ви зустрічаєтесь і ще не знаєте того
що з ним
з цим почуттям пливеш в холодних водах
блаженства, так було
а потім нудить, відчуваєш злість
а потім хочеш вбити
і спричинити біль, забити
на все і просто труїти словами
всі обіцянки що казав колись
волосся вириваєте, під нігті кров
знову б*єтесь, а та любов в момент зникає
спливає
час в безсилій люті
всі кажуть вам - розходьтесь назавжди і край
і крахом всі надії на майбутнє
але це сьогодні а не вчора
платівка знов та сама в голові
і обіцянки ти даєш і наче не пусті, що стримаєш
і стримаєшся сам згодом, вона дає
тобі останній шанс, наче це в перше
життя не іграшка нінтендо
але збрехав ти знов, вона йде в вікні
вікно - це символ болі
стій і дивись як згораю я
нічього, знаєш я люблю ці відчуття
стій і послухай крик мій з висоти
нічього, знаєш я люблю як брешеш ти
люблю як брешеш ти
тепер я розумію ті слова
ті вчинки що ми не хотіли наче
але знов на ті ж самі граблі ми йдем
характер твій не краще мого, жахливий знаєш
сліпа так само від кохання можеш стати
ні мила ти куди, не йди і перестань брехати
безумством хтось назве стосунки ці
коли торнадо у вулкані рве довкола все
я лише знаю що не можу відпустити бо люблю так сильно
це лише сумки, ти забери їх і вернись
кажу ж моя провина це
ти щирість чуєш
мене ти більше не ревнуєш?
наступного, наступний раз уже не буде
не настане
від ран устану, я не хочу так більше
якщо ти ще раз намагатимешся йти
я нахрін спалю все довкола, візьму зброю
і підірву будинок наш з тобою
стій і дивись як згораю я
нічього, знаєш я люблю ці відчуття
стій і послухай крик мій з висоти
нічього, знаєш я люблю як брешеш ти
люблю як брешеш ти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2021
автор: Quadro.Tony