О ,почекай , і не спіши удаль життя!
не біжи, швидко за бистрою водою.
Дай натішусь, як сяє сонце іздаля
Насолоджу душу -божою красою.
О постривай ,не йди... сповільни, свій крок
я хочу, пізнати цей чудовий світ.
і від спраги напитись водиці ковток
Вдихнути, п'янкий аромат пахучий цвіт.
О поглянь, який прекрасний білий світ!
Оці, гори, поля...ріки, ліси, й моря.
Пташка щебече мило розквітає цвіт
з небес, усміхається нам ясна зоря.
Я, прошу тебе затримайся хоч на мить!
ти побудь, нехай ще намилуюсь літом.
Послухаю дуба ,як листя шелестить,
як виграє дзвінкий водограй над світом.
Життя, я закохуюсь у тебе щодня
у пташинний спів- золоті голоси .
Я, знаю, прийде час згорить моя зоря
А поки, що мені сонцем світи, світи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920617
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2021
автор: Чайківчанка