Тьми шмаровидло тане -
Нарешті вже світанок.
Розвіявся серпанок
І розвернулася земля.
Поглажу милу зранку,
З обіймів відпущу Меланку,
Бо їй вже кіз доїти
І сапати поля…
А сам на призьбу сяду,
Нічо нікому винен,..
Зависло сіно на граблях.
Та думка дальше лине –
Вона ж мене не кине,..
Усе ж погине на полях…
Блищать сльозами роси,
Піду гострити косу -
Траву ложити на покіс.
Шумлять ліси верхами,
Їх прохолода манить –
На то вони зелені,
На то і ліс…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2021
автор: Ivan Kushnir-Adeline