Коли в душі моїй теплінь,
Й слова цілющі є доречі,
Сідаю я тоді за стіл,
Й все викладаю на папері...
Коли в душі моїй є біль,
І сльози котяться з очей.
Я знов беру в руки папір,
Пишу і груз спада з плечей...
Коли в душі моїй печаль,
І смуток огортає душу,
І не минає якийсь жаль,
Я знов писати хоч щось мушу...
Коли душа моя співа,
І в серці радощі буяють...
Я не шукаю вже слова,
Вони самі в рядки лягають...
Коли страх душу огорта,
І болі в тілі відчуваю...
То щоб вернулась теплота,
Я написати хоч щось маю...
Коли хвилюється душа,
І холод в серці відчуваю,
То написать мені вірша,
Мабуть сам Бог допомагає...
А коли радість огорта,
Й здається, що душа співає,
Тоді пишу я не вірша,
А пісню радості складаю...
Отак й мина моє життя,
Свій погляд на усе я маю...
Пишу вірші свого буття,
І слабшим себе помагаю...
Вірші дають мені теплінь,
Я їх і прозу теж читаю,
Менше стає в душі молінь,
Та все ж молюсь і засинаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920489
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2021
автор: геометрія