Пісок горів папером під ногами,
стрічки волосся плутались між рук,
а він ще біг за нею, ночі браму
шукав у потемках лише на звук,
зібгавши долі чорне оригамі.
А він – лише б торкнутися очима,
та засліпили сутінки – не мрій!
Спекотний вітер на вуста незримо,
на босі ноги — поцілунок змій.
Вона не винна в темряві, не винна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920374
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2021
автор: Сніг_на_голову