Рослина не хвилюється від вітру.
Про неї слава в житті не зна кінця.
Від сонця не сохне, сила подвійна.
Чарують пахощі чебрецю серця.
Він квітне червоно-бузковим цвітом
Та пахне літом, і сонцем, і медом.
У ньому щирість і молодість світу.
Це захист людей і це наш - передсвіт.
Колись дівчата і збирали його
Та посипали ним долівки дому.
Такого більш не стрінеш ти, лиш горе...
Бо кров важка у жилах, мов добриво.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2021
автор: Маг Грінчук