Намарно.
Отямся.
Змирися.
В свідомість уп’ялась заноза?
Допоки ламатимеш списи?—
Мозолить утомлено мозок.
Пройдися.
Почуй.
Роздивися.
Не глумиться пафосна мальва
З барвінку, що небом розлився,
Бо в тому є теж якась тайна.
Розквилилась чайка над ставом,
Виводить веселої жайвір.
Хтось пнеться щосили до слави,
Хтось тихо радіє врожаям.
Як день не існує без ночі.
Так зло теж добра потребує.
Знайти ідеал ти ще хочеш?
Спинись, не шукай його всує.
А світу
Всьому
Посміхнися,
І сонцю, й дощу, бурелому…
—Гей ти, круговерте, спинися:
На мене жде кава із ромом!
Вись пестить журавлика-птицю,
А я з рук годую синицю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2021
автор: Valentyna_S