Буде народ веселитись
І сміятись доти,
Доки будуть траплятися
Такі анекдоти.
Компанії пацанів
Набридло гуляти.
На лавочку під будинком
Сіли спочивати.
Годин декілька підряд
Розважалась зграйка,
Реготали, пили пиво,
Кидали лушпайки.
Бо, як миші у коморі,
Соняшник точили,
Цілу купу на землі
Сміття залишили.
А на другий день бабуся
Кота погукати,
Вийшла з костуром у двір
З своєї кімнати.
На ногах ледь тримається,
Вже й зубів не має,
І не тільки слабо ходить,
А й недобачає.
На лавочці біля сміття
Старенька сідає,
Накиданих лушпайок
Тих не помічає.
Тут як вискочить сусід
Й заходивсь кричати:
- Що оце, стара, нагризла?
Бісова ти мати!
І таке оця людина
Говорить посміла,
Бо не знала, що дочка тут
З хлопцями сиділа.
Досить часто у житті
Отаке буває:
Як голова хвора в когось,
Здорова страждає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920291
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2021
автор: М.Гомон