[quote]І сказав Господь Каїнові: Чому ти озлобився, і чому похилилось обличчя твоє?
Затям, що, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях біля порогу гріх підстерігає.
Буття 4:6-7[/quote]
Мої слова для тебе – наче плаха:
Рубають бісам голови з плечей.
Але ж, скажи мені, чому, невдахо,
Не піднімаєш ти своїх очей,
Щоб поглядом зустрітися зі мною
І правді дати відповідь пряму?
Ганяючись за славою земною,
Плекаєш в серці зрадницю-пітьму.
Я свідчу проти тебе перед Богом,
Бо зраджений підступно був не раз.
Чому ж і досі під твоїм порогом
Лежить сокира гостра "про запас"?
Кому плануєш знов встромити в спину
Своїм лукавим словом у віршах?
Навіщо знову розпинаєш Сина,
Уперто прославляючись в гріхах?
Та ще й пишаєшся своїм безчестям,
Неначе це заслуга, а не гріх.
Та знай, що в День Христового Пришестя
Судитиме Господь за все і всіх.
Тоді не допоможуть ні заслуги,
Ні сита популярність, ні чини.
І зраджені тобою Божі слуги
Твоєї стануть свідками вини.
Бо Він не визнає людської слави,
Здобутої невірністю істот.
Вогнем Святого Духа все розплавить,
Що не вклонилось Господу господ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920003
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2021
автор: ПВО