Пролітають деньки літа-літечка,
Просівають думки через ситечка...
Дні погожі стають, як і ніченьки,..
А думки знов снують, хоч без крилечок...
Що носили мене колись в радості,
І було все земне в вищій якості...
Чи то залп, чи салют чую здалечку,-
Журавлів переліт прийде зраночку...
У душі щось щемить, що безкрила я,
Лиш думками летіть зможу з ними я...
Давно юність моя десь за хмарами,
Зрілість теж відійшла, вкрита чарами...
А мені полетіть знову хочеться,
У вухах щось дзвенить, що не можеться...
Хочу я зрозуміть, що ще зможу я...
Та мовчать небеса, лише хмуряться,
Їхня диво - краса, та й не журиться...
І буває ще ніч вкрита зорями...
Другорядна то річ, що з хворобами...
Що зазнала сповна щастя й горя я,
І моя сивина є, й любов моя...
Не рахую деньки літа - літечка,
Мої мрії й думки вкриті сонечком...
Укриваю деньки, ніби пір"ячком,
Щоб зігріти роки внукам й діточкам...
І за них я молюсь, й прошу доленьку,
Й до землі я клонюсь за їх воленьку...
І щоб воленька їх не туманилась,
А єднала усіх, та все парами...
І щоб їм всім жилось вільно й лагідно,
Щоб любилось й збулось, що задумано...
Щоб усі їх деньки були літнії,
А всі мрії й думки, зрілі й вічнії...
Щоб жили повсякчас у любові всі,
І було все гаразд на землі й в сім"ї...
Назбираю зерна повні жмені я,
І засію сповна, в них любов моя.
Ось тоді буду я вже спокійная,
А любов вся моя літом всіяна...
Осінь йде поспіша, наближається,
Та мені ще вона усміхається...
А за нею зима непривітная,
І холодна, й німа, й непідзвітная...
Я її не боюсь, бо ж стара вже я,
Та і їй підкорюсь, де ж подінусь я...
Пролітають деньки літа з мріями,
І нові сторінки вкриті квітами...
Справи нові мені ще готуються,
Богом й світом ясним коригуються...
Я прийму все що є, і що буде ще,
І зроблю, й пронесу через бурі й дощі
І наповню життя я ще мріями,
Щоб були люди всі все ж щасливими...
А мені полетіть знову хочеться,
У майбутнє зазирнуть, та чи зможеться?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.07.2021
автор: геометрія