«все, що позаду, завжди рубікони»

зранку  хочеться  не  кави
зерен  мікс  вже  не  смакує  з  молоком
ліпше  розчинитися  у  тобі
не  відпускати  присмак  ні  на  крок

вдень  мені  ввижаються  ці  очі  —
димно–блакитні  рідні  озерця
як  дожити  і  не  збожеволіти  до  ночі
не  втонути  як  в  ріці  життя

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919839
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2021
автор: Мозговий