не знаю, куди я йду;
не знаю, що я роблю,
та сподіваюся, маю рацію.
одне моє око дивиться на марокко –
це й легко, і необхідно
в пахучих обіймах ночі.
розмова згасає,
як згас цей спекотний день.
останнім, що я почув від тебе,
було поступове віддалення
сонного бурмотіння:
твої губи шепочуть щось,
та то вже, напевно, тобі
сниться, що ми розмовляємо.
цілий день я сиджу, й думаю.
та чи думаю? ні. я дрімаю без снів;
я ні на що не чекаю,
я дрімаю, бо це мені сниться.
я сам-на-сам з власною одержимістю,
а власне з цим привидом в твоєму халаті,
що крутиться, танцює, кружляє та обертається.
одне моє око дивиться, де марокко.
завтра я буду там, завтра я буду в дорозі,
завтра напевно знатиму, що я робитиму завтра.
солодкі дражливі спокусливі мрії –
я заблукав у своєму сні.
я гукаю: що дасть нам сили
перейти через цей рубікон?
– цілком патетично, правда?
відповідає тиша:
[i]цезарю, час настав. випий до дна свій келих,
вберися в свої обладунки, й дивися: горять мости!
я б нескінченно дивилася на це величне видовище:
таке вже воно привабливе. так, повороту немає[/i]
one eye to morocco, ian gillan
https://www.youtube.com/watch?v=jgd4qN0sVCE
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.07.2021
автор: mayadeva