бачу тебе щодня на твоїй давньоримській стежці.
що горацій писав про неї: [i]то асфальтова, то піщана,
але двоє возів на ній розминутися не змогли б[/i].
ти йдеш, споглядаєш людей, небо, дерева, трави,
і навіть маленьких кузьок, що в травах тих метушаться;
ти намагаєшся уявити й розв'язати всі їхні проблеми.
ось і автобус. водій його зупиняє
так, щоб двері були де треба:
просто перед тобою. ти увіходиш, а я –
я за тобою також. спитай, і я відповім:
така вже моя потреба: скрізь тебе переслідувати.
ти, як завжди, читаєш, і часом немов ненароком
ловиш мій погляд, зиркнувши понад книжкою.
чи можу я привітатися, чемно тобі кивнувши?
чи можу я вже нарешті спитати твого ім'я?
напевно, було б недоречним нахабно до тебе всміхнутися,
та якби усміхнулася ти, я вважав би це дуже чемним.
я думаю, вам пасувала б чорна відверта сукня,
на високих підборах туфлі, і діядема в волоссі.
а взагалі моя думка така: вам може належати все,
чого ви собі зажадаєте. вам належало б все найкраще.
добрий день. яка несподіванка!
ми знов випадково зустрілися!
ви знаєте, є дві речі на кону безумовної віри:
доля і випадковість. так, я вірю і в те, і в те.
ти збуджуєш в моїм серці все, що там є найкращого.
я дам тобі все найкраще, а почати можна з шампанського.
наш лімузин чекає; він чекає нас вже давно
nothing but the best, ian gillan
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919709
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2021
автор: mayadeva