Шмурдяк

Велика  була  держава
З  червоним  вином  прапорів,
Чумни́м  язиком  шершавим
Лижи  валер'яну  чортів

Заклинься  у  трансі  пасій,
Відбірних  смачних  ностальгій,
Не  згадуй  репресій  рас  і
Як  геній  пускався  на  гній

І  ще,  не  дивися  в  очі
Отим,  що  не  мали  життя,
Хто  згадувати  не  хоче
Й  не  хоче  туди  вороття.

А  раптом  провалля  часу
Тебе  повернуло  б  туди?..
Напився  би  з  бочки  квасу!..
Що  доброго  б  далі  зробив?

Пішов  би  сказати  бабусям:
"Пробачте  мої  витівки,
Я  нині  оцим  не  горджуся,
Усе  навпаки-навпаки!"  ?

Чи  перепросив  би  Лілю,
З  тих  злиднів  радянського  дна,
Що  був  серед  тих  дебілів,
Цькувавших  таких,  як  вона?

Хіба  нас  такому  вчили?..
То  з  відки  ж  був  той  злий  дух,
Де  сильні  слабкого  били,
Що  півні  з  мізком  папуг?

А  там,  де  митці  ховались
(У  власній  уяві,  авжеж),
Творилось  їм  і  писалось
У  голоді  й  злості  без  меж

То  ж  з  мріями  обережно,
Не  варто  гнівити  Творця.
Народжений  стати  залежним,
Не  мусить  ним  буть  до  кінця...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.07.2021
автор: Ніколя Петрович