В’язала доля перевеслом
Літа згорьовані мої,
Несла їх жмутом повз всі весни,
Де не співали солов’ї;
Де сіре небо й сиві хмари
Спускались мовчки аж до ніг,
А стан обгортали тумани
Сльозами скроплених доріг;
Де поросли дрімучим лісом
Непрохідні мої шляхи,
Стіна тверда, немов залізна,
А на дверях завжди замки;
Де крізь зарослі чорні хащі,
Вперед потрібно було йти,
З химерно-вогняної пащі
Втикались в рани колючки.
І ось осінніми дощами,
Пронеслись крики журавлів.
Зима з холодними снігами
Назустріч йде літам моїм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2021
автор: Ольга Калина