Моя мила, моя люба Україно,
Ти найкраща із найкращих на землі!
Тут, в Тобі, так сонцеясно, солов'їно,
Вільно, тепло і замріяно мені...
Серце соняхом дозріло і розкрилось
У полях Твоїх безкрайніх, золотих,
У долонях Твоїх лагідних пригрілось,
І тривог душевних вітер раптом стих...
Моя мудра, моя рідна, наче Мати,
Ти в мені - а я в Тобі уже на вік,
Серед ягід калинових й рути-м'яти,
Де втрачається рокам невпинним лік.
Тут, в Тобі, душі зміцнілої коріння,
Що не вирвати, не знищити ніяк,
Це незриме, часом виткане сплетіння,
Над яким шурхоче пам'яті вітряк.
Повз який проходять добрі, щирі люди,
Пролітають, мов лелеки, почуття,
Я вдихаю кожен день на повні груди,
Кожен день в Тобі набутого життя...
Я приляжу на пахуче, свіже сіно,
І повторю тихо з ніжністю Тобі:
Моя мила, моя люба Україно,
Ти найкраща із найкращих на землі...
***
Автор картини - Тарас Сорочак🍀
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2021
автор: Sukhovilova