Президентом став я просто.
За славу дбаю та малого росту.
А завись боляче пече,
Людям всім я по плече.
Злоба свербить, як та короста.
Як президент, я з вами жив
І вашу кров потроху пив.
Наробивши лихоліття,
Щоб панувати в цім столітті.
Народ мене ж благословив.
Безмежні він надав права,
А я сказав страшні слова,
Що сколихнули увесь світ:
-Буде ядерна війна,
Фінальним буде мій салют.
Я буду бачити здаля,
Як народ помре без бою.
Тілами вкриються поля.
Один у світі залишусь я,
І буду світ тримати під собою.
Дарма ти мучишся, маля,
Земля Свята і не твоя.
На світі ти один маніяк,
Тебе заїсть земний черв'як,
Не глумися над собою.
Ти посягнув на божий світ,
Твоє не збудеться повік!
Світ праведний не з тобою,
Якщо залишися - то ізгоєм.
По суті ти не-до чоловік.
2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2021
автор: Сокол