А де ти була?
Ти кажеш - думаєш про мене.
Кому це треба ?
Коли палало чорне небо,
Коли там блискавки гуляли,
Коли дихання завмирало.
Тобі ж однаково було.
Усе , що було загуло,
Усе забулось, ніч і хмари.
Одна вона, Луна на небі ,
Світила, жар збивала,
Життя ночами рятувала.
З неба спускалась,
Мене не цуралась,
Віконце шукала, знайшла і зайшла.
Чи то магія, чи то марення,
Луна ожила й мене розбудила.
Прошептала -Все можливо,
Все чарівно, щастя поряд,
Лиш торкнись, від сну лиш пробудись.
Це наш секрет.
Моє віконце - наше Сонце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2021
автор: oreol