Дніпро посивів вже давно.
Та не спиняє мудрість свою.
У водах темних із жагою
Моє крізь хвилю йде весло.
Я пропливаю над віками,
Які осипались мов хмиз,
Із мавками пішли униз
Чоло оздобити вінками.
І прийде час, ми теж розтанем
А течія усе знесе,
До берегів Дніпра приб’є,
Де очеретом ми постанем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2021
автор: Mugen