Літо…

А  вже  лелеки  ставлять  на  крило
Своїх  малих,  готуючи  в  дорогу.
У  серпні  кажуть:-  літо  відбуло…
В  пташині  душі  засіва  тривогу…

У  серпні  вже  осінні  вечори…
Ранкові  роси  –  мерзнуть  босі  ноги…
Ярило  світить,  полум’ям  горить…
І  маками  ще  квітнуть  перелоги…

Медові  груші  ваблять  бджіл  і  нас…
Стікає  літо  краплею  нектару…
До  кошика  складає  фрукти  Спас
Для  смачного  зимового  узвару…

А  ми  ще  тут…  в  коханні…    у  стежках…
У  берегах  ,  ставках,  зеленолисті…
Прощальний  подих  літа  на  щоках…
Червона  осінь  в  новому  намисті…

І  вже  лелеки  прокладають  шлях…
Ярило  вже  на  зиму  повернуло…
Минає  літо  –  перелітний  птах…
В  коханні  нас  лишило…,  чи  забуло…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2021
автор: Волинянка