підведися та стань головою до неба.
поглянь: що внизу? моторошне видовище.
там навалено купи спресованих,
як вторинна сировина, облич
з витріщеними очима.
якщо ти наступиш на них ногою,
цей світ не перевернеться.
що ж там? безлад та замішання.
люди верещать не своїми голосами
та витріщаються на те, що самі ж накоїли:
вигадки, маячня, плоди хворобливих марень.
і кожне тицяє кривим зсудомленим пальцем
на тебе, немов ти – причина всьому.
прилітали астральні дослідники –
їх було чотирнадцять тисяч –
всі в елегантних костюмчиках,
з ліхтариками на лобі.
кажуть: нам обіцяли козирний космічний тур.
а ми тут можемо виграти хіба в перегонах невдах,
де реактив-нерухомі струмені плазми
входять в піке самогубства
в цих турбулентних обширах.
чисте гладеньке блакитне небо
дає відчуття високости й високости.
перегорнімо сторінку назад! можемо порівняти
наш безтурботний спокій з миром минулих часів.
навіть страшна та прекрасна золота колісниця сонця
не так вже лякає з огляду на сучасність.
там можна зайти на гостину до cthulhu,
до duluth, чи ще до якогось демона.
я зрозумів! навчаю тепер мільйони,
як це робити: як безнадійно згадувати
та простягати благально руки
в напрямку до синьо-рожевого світанку:
перед початком часів грали святкові дзвони,
а тепер, перед кінцем – знічене мовчання
clean air turbulence, ian gillan band
https://www.youtube.com/watch?v=fQR9BY2nVyY
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2021
автор: mayadeva